Документація

VMware vSphere

Provibr підʼєднується до vCenter Server і керує віртуальними машинами в його інвентарі: замовлення, клонування, запуск, зупинення, призупинення, вилучення та зчитування споживання, через того самого агента, ті самі тарифи й той самий журнал аудиту, що й будь-яка інша інтеграція.

До чого це підʼєднується

Інтеграція спілкується з vCenter Server через його Web Services API. Усе, що робить панель (розміщення, клонування, налаштування гостьової системи), проходить через vCenter, тож кластер із DRS і далі сам вирішує, на якому вузлі опиниться машина.

Окремий вузол ESXi не підтримується. Він відповідає на тому самому API, і вхід навіть удається, але він не має ані кластерів, ані DRS, ані пулу ресурсів, куди клонувати. Агент перевіряє, з чим саме говорить, і відмовляє окремому вузлу, замість того щоб зазнати невдачі під час вашого першого замовлення.

Чим це відрізняється від Proxmox

Модель та сама: агент, інтеграція, тарифи й шаблони. Чотири речі поводяться інакше, і саме їх ви помітите.

Машина позначається своїм UUID екземпляра, а не номером, який видає Provibr. Усе, що ви обираєте в налаштуваннях (центр даних, пул ресурсів, мережу), — це посилання на обʼєкт vSphere, а не назва, бо там назви унікальні лише в межах своєї теки. А «вузол», який ви бачите в панелі, — це центр даних, а не вузол ESXi: той змінюється з кожним vMotion, і машину, що начебто переїжджає щогодини, було б неможливо відстежити.

Що ви заповнюєте

Чотири поля. Створіть окремого користувача, а не використовуйте наявного адміністратора: vCenter не має відкличного API-токена, тож роль на обліковому записі — це і є межа.

Адреса https vCenter, така, якою ви відкриваєте її в браузері.
Імʼя користувача разом із доменом, наприклад provibr@vsphere.local.
Пароль. Він один раз потрапляє до вашого агента, і Provibr його ніколи не зберігає.
Відбиток SHA-256 сертифіката, який подає vCenter.

Надайте обліковому запису роль на центрі даних, яким він має керувати. Вхід удається з будь-яким обліковим записом, відомим vCenter, тож запис без ролі підʼєднується без помилки, а потім не бачить нічого: жодного повідомлення, лише порожній інвентар. Саме тому перевірка зʼєднання показує, скільки центрів даних вона бачить: нуль означає, що облікові дані правильні, а ролі бракує.

Відбиток TLS

Зчитайте його з будь-якої машини, що дістає vCenter:

shell

openssl s_client -connect <host>:443 </dev/null 2>/dev/null | \
  openssl x509 -noout -fingerprint -sha256

Команди та вивід термінала всюди англійською і в панелі, і на цих сторінках. Один текст, одна правда: те, що ви читаєте тут, ваш хост виведе дослівно так само.

Це поле обовʼязкове. vCenter завжди подає сертифікат власного вбудованого центру сертифікації, тож немає ані публічно довіреного ланцюжка, на який можна спертися, ані незашифрованого шляху. Маючи відбиток, агент довіряє саме цьому сертифікатові, замість того щоб вимикати перевірку.

Візьміть відбиток сертифіката машини, а не вбудованого центру сертифікації. vSphere Client показує обидва, і вони схожі. Якщо закріпити сертифікат центру, інтеграція запрацює одразу, а зупиниться через місяці, під час наступної заміни сертифіката.

Налаштування

Де опиняються нові машини. Ви обираєте з того, що повідомляє vCenter; вписувати нічого не треба.

Центр даних, у якому створюються нові машини.
Пул ресурсів. У кластері з DRS це кореневий пул, а вузол обирає vSphere.
Група портів, до якої підʼєднується мережева карта.
За потреби можна вказати фіксований вузол; залишайте порожнім там, де ввімкнено DRS.

Налаштування сховища даних немає. Клон успадковує сховище свого шаблона, а той уже стоїть там, де йому дозволено; власний вибір дав би вам змогу вказати сховище, якого цільовий вузол може навіть не бачити.

Шаблони

У vSphere шаблон — це звичайна віртуальна машина, позначена як шаблон, у тому самому інвентарі. Привʼяжіть його до операційної системи у вашому каталозі, і замовлення цієї системи клонуватимуться з нього.

У списку поряд з іменем показано центр даних, бо два шаблони можуть мати однакові імена в різних теках. Додайте до шаблона VMware Tools і cloud-init; Provibr передає налаштування гостьової системи каналом guestinfo, і це працює на будь-якому хмарному образі без додаткових вимог.

Що можна робити з машиною

Створити з шаблона, запустити, зупинити, скинути, коректно вимкнути й перезавантажити через VMware Tools, призупинити й відновити, зчитати стан і вилучити.

Поки що ні: додавати чи прибирати диски й мережеві карти, а також перевстановлювати. Перевстановлення у vSphere — це повторне клонування, і немає команди, яка перебудувала б ту саму машину на місці. Брандмауера для окремої машини у vSphere взагалі немає — це NSX, окремий продукт.

Мережа

Нова машина отримує одну карту в групі портів із налаштувань, а адресу — з вашого IPAM, якщо до тарифу привʼязано пул.

Розподілені групи портів підтримуються і є звичайним випадком. Вони підʼєднуються інакше, ніж класичні мережі (за UUID свого комутатора та власним ключем), і агент виводить це з самого обʼєкта, тож налаштовувати тут нічого.

Імпорт того, що вже є

Машини, що існують у vCenter поза Provibr, можна імпортувати зі сторінки інтеграції: позначте потрібні, і вони зʼявляться як сервери, із центром даних, станом і характеристиками.

НазадProxmox VE ДаліoVirt